Mors post vitamЛихими буревіями до причалуНа дрібні крихти розкололись кораблі.Гігантські форми, вигнуті з металу,На дно осіли, потім зникли у імлі.Неначе люди, що згубились у долі,Неначе ті, хто поспіхом туди ішов,І тільки ті, що щиро благали волі,А після смерті — твори, вічність і любов.У сни глибокі, ніби блакитні хвилі,У темряву, яка зовсім не має меж,У пам’яті лишилися тільки милі,Та вже не стрінеш ти їх більше нині теж.Лише слова, ніби птахи білокрилі,Злетіли з вуст і у вічності живуть,І кланяються, виростають у силі,Немов ті хвилі, що з глибини пливуть.Можливо, після смерті — також світанок?Твої обійми — а в них ціле життя.Мій власний, вічний і дивовижний ранок,Благання, спокій, щастя — моє визнання.А може, біль, страждання й вічна мука,Глибокі рани, наче впадини морські,Важка, безповоротна наша розлука,І люди так далеко, що мені близькі.Нехай будуть і страждання, і вічне горе,І щастя буде — може, навіть не моє.Слова мої, що в вічності говорять, —У них безсмертя твоє, щастя неземне.#TenaFlorey