Mors post vitamЛихими буревіями до причалуНа дрібні крихти розкололись кораблі. Гігантські форми, вигнуті з металу,На дно осіли, потім зникли у імлі. Неначе люди, що згубились у долі,Неначе ті, хто поспіхом туди ішов,І тільки ті, що щиро благали волі,А після смерті — твори, вічність і любов. У сни глибокі, ніби блакитні хвилі,У темряву, яка зовсім не має меж,У пам’яті лишилися тільки милі,Та вже не стрінеш ти їх більше нині теж. Лише слова, ніби птахи білокрилі,Злетіли з вуст і у вічності живуть,І кланяються, виростають у силі,Немов ті хвилі, що з глибини пливуть. Можливо, після смерті — також світанок? Твої обійми — а в них ціле життя. Мій власний, вічний і дивовижний ранок,Благання, спокій, щастя — моє визнання. А може, біль, страждання й вічна мука,Глибокі рани, наче впадини морські,Важка, безповоротна наша розлука,І люди так далеко, що мені близькі. Нехай будуть і страждання, і вічне горе,І щастя буде — може, навіть не моє. Слова мої, що в вічності говорять, —У них безсмертя твоє, щастя неземне.#TenaFlorey