Деякі книжки починаються з тиші.На одному з ретритів до мене приїхала жінка.Тиха, скромна, ніби непримітна серед інших.Вона не прагнула уваги, не читала вголос, просто писала.Але коли я побачила її текст —то був не просто текст.Це був голос,який чекав роками, щоб прозвучати.Чіткий, глибокий, сильний.Після кількох днів вона сказала мені тихо:“Це вперше за 20 років, як я поїхала сама.Ми з чоловіком завжди були разом.Я ніколи не дозволяла собі поїхати просто так.”Але вона поїхала.Вона написала.Вона почала роман.І ми досі з нею на зв’язку — я супроводжую її менторством.Вона повернулася до родини, до свого життя —але з новим досвідом:«Я можу бути авторкою. І я вже нею є».Коли ви дозволяєте собі виїхати, зупинитися, подивитися вглиб —виявляється, що книжка, яку ви давно носите в собі,вже хоче народитися.У травні я проведу наступний письменницький ретрит.Це не просто відпочинок. Це простір, де можна почати — або продовжити — свій текст.Якщо вам хочеться бути серед тих, хто пише —напишіть мені «Ретрит», і я розповім більше.