Здається, саме час обвести сьогоднішній день у календарі уявним червоним маркером 😅Бо якби не письменницька бульбашка, я б і не дізналась, що сьогодні — День письменників! 🥳І на честь такого свята дуже хотіла б написати слова підтримки, яких сама дуже потребувала, коли йшла тернистим шляхом до видання «Деї» ❤️‍🩹▪️ Кидати текст і повертатися до нього — це нормально. Ідеї змінюються. Новий досвід, книги, фільми, ігри, зустрічі та розмови — все це може доповнити та покращити історію і під час написання, і після.▪️ Відпочивати важливо. Дуже.Ні, це не лінощі.Так, можна відпочивати і місяць, і навіть два.Ви й так робите достобіса багато ❤️‍🩹▪️ Текст та ідея не стали гіршими після того, як ви закінчили першу чернетку. Правда. Правда-правда :)Ви просто втомилися, бо виписали все, що було в голові, і нарешті розставили фігури на шахівниці. Дайте собі час трохи їх розгледіти та спланувати наступні кроки.▪️ Ідеально не буде — це просто неможливо (мені здається, багато з нас виросли дуже прискіпливими до себе). 20% зусиль приносять 80% результату. Треба все ж таки взяти себе в руки та нарешті відчепитися від себе 🥲▪️ Справедливості не існує 🙈 Так, це боляче і складно. Комусь іноді щастить, а хтось роками виборює свою мрію. Ми бачимо щасливі історії успіху, але мало хто розповідає про вибори й втрати, які за цим стояли. Ми можемо змінити тільки те, що в наших силах. Так, опускаються руки... Але це теж частина шляху. Допоки є бажання — нам під силу майже все ♥️А якої поради чи підтримки вам найбільше не вистачало під час написання книжки?