Цікаво, як нерівномірно накопичується прогрес.Вчора і сьогодні мені вдалося написати понад дві тисячі слів в сумі, при тому, що я досить повільно пишу.І от сиджу і думаю, як класно було б писати отак кожного дня! А то часом вимучую з себе навіть ту нещасну сотню. Виходить, що десять днів страждань в мене рівноцінні одному дуже продуктивному дню письма (хай це і займає багато часу). Отже, можна 9 днів байдикувати й виділяти кожен десятий — з тим самим прогресом?Але тут закрався підступ.По-перше, так щоб прям тисячу слів написати — це в мене не кожен десятий день буває, а ще рідше. Кожен десятий там дайте боги накопичиться хоча б п'ятсот.По-друге, навіть сто слів в день прокладають стежинку до можливості потім як сісти і як видати тижневу норму за один раз! Адже бути кожного дня з текстом — це постійно повертатися до нього, думати, крутити, перебувати в контексті. Так і народжуються прориви, коли вже поварилися всередині голови тижні зо два.Принаймні, у мене це так працює. А як у вас? :)