Комірчина письменника | Чи видати книгу важко? 🤔Мабуть старію, бо пробиває так часто на різні ...

Чи видати книгу важко? 🤔Мабуть старію, бо пробиває так часто на різні роздуми та спогади з тих далеких часів…Цього року буде 12 років як я пишу. У 2015 роція вперше подумала про видання своєї книги. Куди йти? Як пробитися у видавництво? З чого почати? 🤯Тоді ринок хоч і був частково наповнений українськими авторами, але це були вже відомі, впевнені у собі майстри пера, які видали не одну книгу. Пробитися було важко, розглядали українських авторів довго, виснажливо й прискіпливо. Що таке синопсис? Логлайн? Яка повинна бути перша глава – я нічого не знала. Писала так, як відчувала. Тоді я навіть не здогадувалася про трьохактну структуру й що таке арка персонажа. Все відбувалося інтуїтивно.Рішення для мене було простим – піти на «Коронацію слова», бо вона робила всіх рівними і давала можливість молодим авторам стати почутими. Дивно, але я посіла друге місце. Здавалося: двері до видавництв відкриті. Та свій контракт я отримала після двох місяців після завершення конкурсу. Бо призове місце – не знак, що тебе відразу візьмуть. Це був мій 2016 рік.У 2019 році я мала вже другий роман. Думала, що тепер буде легше пробитися у видавництво, бо у мене є надрукована книга. Та це не було перевагою.Видавництва активніше дивилися на молодих авторів. На сайтах були окремі сторінки для подання рукопису. Здавалося, що ми помаленьку рухаємося у правильному напрямку. Протягом цих років з’являлися і зникали літературні агенції. Українські автори активніше почали пропонувати рукописи. Одна відмова, наступна, а потім ще багато мовчання… Я ще й досі не до кінця розумію як писати синопсиси, але вже знаю, що вони важливі. Трьохактна структура невідома, арки персонажів – теж. Чому я цього не знала? По-перше, українських джерел для навчання було мізерно мало, якщо взагалі ця цифра не йшла до нуля. По-друге, мій рівень англійського хоч і був непоганий, але не всі курси я могла собі дозволити. По-третє, я практично не споживала російськомовний контент (він був присутній у моєму житті, бо не всі лекції в університеті були українською). Це було моє свідоме рішення ще зі шкільних років. Що я зробила? Правильно. Пішла на «Коронацію слова», де знову отримала відзнаку, але на цей раз «Вибір видавців». Це був 2020 рік, коли я вже знала, що таке трьоахктна структура, арки персонажів й активно навчалася письменницькій майстерності. Курси у американських сценаристів, авторів та менторів. Віддавала останні гроші за це, харчувалася повітрям. Зараз 2024 рік. Видавництва орієнтуються на українських авторів. Розширюють список жанрів, активно просувають авторів, шукають їх по соціальних мережах, слідкують. Ринок потребує нас. Так чи важко видати книгу? Так. Колись це було важко, бо ми не були у великому пріоритеті й нам потрібно було боротися за увагу. Зараз важко, бо велика конкуренція. Потрібно мати вже багато чого, коли йдеш подаватися у видавництво. Бути соціально активним, готовим просувати свою книгу, вести соціальні мережі й ще багато іншого. Та чи це реально? Ще й як. Більше, ніж в 2015 році. І тепер 99% авторів точно знають, що таке синопсис, трьохактна структура, арка персонажів, бо кількість українського контенту за останні роки зросла. А я про це мріяла ще з 2015 року. І я неймовірно щаслива від того, що кількість молодих українських авторів росте з кожним роком. Видати книгу – реально. І саме для цього ми тут зібралися – розвиватися, писати майбутні шедеври і видавати їх.