Тихий стіл, білий папір, у стаканчику зерно — в ньому стоїть свічка, яка рівно горить і трохи пахне воском. Поруч — писачок, яйце в долонях, і момент, коли всі ніби притихли й зосередились. Це не просто майстер-клас — це процес, у який входиш поступово, крок за кроком 🕯️🥚Спочатку — ідея. Хтось згадує орнаменти Чернігівщини, хтось вигадує свій. Алла поруч: підкаже, направить, але не нав’язує — залишає місце для власного відчуття. Далі олівець ледь торкається шкаралупи, з’являється перший контур. Потім віск, фарба, знову віск, знову фарба. І тут уже не поспішаєш — бо кожен крок важливий, і назад нічого не повернеш.І тільки в процесі розумієш: це не «розмалювати яйце». Це робота, яка вимагає уваги, терпіння і тиші всередині. Кілька годин — і в руках вже не просто писанка, а річ, у яку вкладено думку, час і настрій. І починаєш зовсім інакше дивитися на ті орнаменти, які колись створювали майстри — наскільки це тонко і продумано.Дякуємо Аллі за цю атмосферу, за спокій, за те, як вона вміє провести через увесь цей процес без зайвих слів 🤍І за те, що цього Великодня в нас з’явилося ще більше справжнього — зробленого власними руками.