День 2. Антоніми віри 🪫Якщо віра —двигун, що рухає Всесвіт, то невірʼя — несправна проводка або згоріла лампочка, без яких неможливий рух вперед. Невірʼя — рух у хибному напрямку, що обовʼязково приводить до помилкових наслідків. «Хто вірує в Нього (Ісуса) не буде засуджений, хто ж не вірує — той вже засуджений, що не повірив в Імʼя Однородженого Сина Божого» (Івана 3:18). Саме через невірство євреї не змогли увійти до обіцяного Краю. «І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство» (Євреїв 3:19). Бо можна бачити надприродні чудеса 40 років, але так і не повірити Чудотворцеві. Через невірство та сумнів Єва зірвала заборонений плід, дала Адамові й обидвоє спричинили катастрофу всесвітнього масштабу. «Проклята через тебе земля!» (Буття 3:17). Бо можна мати найкраще у світі товариство, умови та забезпечення, та якщо в серці зʼявляється сумнів щодо Бога — він неминуче веде до катастрофи. Початок царювання Саула був величним та славним, але недовіра Божим принципам і словам спричинила безславний кінець. Бо можна досягнути царської гідності, але не вшанувати Царя, із Чиїх рук походять дари. Соломон теж починав тріумфально, тримаючись постанов Господніх. Але закінчив поклонінням ідолам. Бо можна бути наймудрішою людиною, але так і не збагнути мудрості послуху Тому, від Кого походить мудрість. Якщо люди йдуть на компроміс із гріхом — добром це ніколи не закінчується. Можна навіть за найскладніших обставин «жити кожним Словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4).А можна перейняти роль Бога на себе, чинячи власну волю. «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений» (Римл. 1:28). Хай наша віра виросте із малесенького зернятка великим деревом, бо «праведний житиме вірою!» (Євреїв 10:38).