Покликана нести життя | День 2 🫴🏼Антоніми милосердя — байдужість, жорстокість, осуд. Коли зник...

День 2 🫴🏼Антоніми милосердя — байдужість, жорстокість, осуд. Коли зникає милосердя — серце холоне. Світ стає чужим, люди — об'єктами, а не ближніми. Коли ми перестаємо бути милосердними — ми стаємо критиками. Наша увага спрямована не на біль інших, а на їх провини.1️⃣ Коли милосердя замінюється байдужістю — ми вже не зупиняємося біля пораненого, не слухаємо того, хто плаче. «Побачив і перейшов на другий бік...» (Луки 10:31–32) Ми виправдовуємося перед людьми, але мовчимо перед Богом, Який бачить серце.«Хто знає, як чинити добро, і не чинить, той має гріх» (Якова 4:17) 2️⃣ Жорстокість — це не завжди насилля і кров. Осуд у думках, холодне слово, відмова простити, навмисне приниження іншого — це маленькі цвяхи, якими ми прибиваємо до хреста нашого ближнього. Коли ми жорстокі — можемо цього не помічати. Але Яків каже: «Бо суд без милості тому, хто не вчинив милости» (Якова 2:13). У жорстокій людині немає місця для Божої благодаті. Її суд стає мірилом для неї самої.3️⃣ Коли ми осуджуємо, часто забуваємо, що самі не святі. Осуджуючи, ставимо себе на місце Бога і виносимо вироки, не знаючи серця людини. Людина, яка осуджує, не лікує, а калічить. Вона не підносить, а принижує. Бог пробачив нам — хіба ми маємо право тримати камінь у руці?«Не судіть, щоб і вас не судили» (Матвія 7:1). Милосердя — це не слабкість. Це сила, яка здатна змінити світ. Милосердя — це світло, без якого ми духовно сліпі. Милосердя — це Бог, Який живе в нас.«Милости хочу, а не жертви» (Матвія 9:13), — каже Господь.