Моя бурштинова здійсненність, моє неможливе диво. Ти є – і це більше, ніж я просив. Але в мене й до тебе прохань ще вдосталь. Будь домом собі, будь собі горою, будь лісом, містом і океаном. Будь найуважнішим своїм глядачем, найлагіднішим критиком. Ніхто ззовні не підійде на цю роль краще. Я так довго виборював тебе з осердя твоїх печалей, що тепер, коли ти розплуталась і зазвучала, почуваю себе дотичним до цієї музики, цієї тиші. Втім, це лише початок. Ти зможеш чесніше, гучніше, вище – перескласти сузір’я, граючись, перевинайти радість, котячі вуса або кісточки у солодущих вишнях. Я писав би тобі картини чи вірші, якби вмів писати картини чи вірші. Але я вмію тільки свідчити і бажати. Сніп нетутешньої радості. Сонячні зайці, що розбігаються з-під твоїх вій. Мушлі, пронесені зі сну контрабандою і на ранок знайдені під подушкою. Дорога, котра виникає у лютому бездоріжжі, варто тобі лише створити намір і зробити крок. Сміх, який розбиває кригу (під нею – уся глибина небес).Одивлення, як спосіб дивитися так, що світ бере за руку й веде показувати свої дива. (Дещо з цього списку я просто свідчу, а дещо – бажаю пристрасно, а значить, що незворотно.)Вибігаєш на вулицю, наяву летиш. Це значить, що ти ростеш.