#книгозвіт за вересень запізнілий і хаотичний. багато всього сталося, довелось приймати неочікувані рішення і я трохи випала з мого улюбленого місця, але!!
тепер в мене буде більше часу, я планую до кінця року надолужити все на світі, тож бережіться, гггг 😏

🌟 «Емілі з Місячного Серпа», «Емілі виростає» і «Емілі у вирі життя» Люсі Мод Монтґомері я перечитувала може раз четвертий чи третій. досі словами не виразити весь мій захват і любов до цієї трилогії, котра в нас виходила у Свічаді, але планується перевидання у ЩОС. я люблю цю трилогію навіть більше, ніж цикл про Енн; Емілі дуже смілива, вперта і саркастична дівчинка, я завжди в неймовірній любові з такими персонажами.
ця трилогія — моя тиха гавань, до якої просто обожнюю повертатися.

👒 «три літа» Маргарити Ліберакі виявились меланхолійнішими, ніж я очікувала, що мене знудило. втім, не можу заперечувати, що книжка має свій унікальний вайб! було дійсно цікаво мабуть вперше в житті познайомитись із грецькою класикою. ця історія про дорослішання трьох таких різних сестер не стане моєю улюбленою, але наше видання виглядає як піс оф арт, тож на полиці точно залишу.

🤩«паперовий звіринець» Кена Лю змусив мене згадати, що насправді мені подобається фантастика. просто я рідко обираю її читати через складність і песимізм, який вона на мене наганяє, вхвхвх. збірка сподобалась. було багато китайського історичного і міфологічного контексту, трохи філософії і питань на подумати. автор майстерний і цього не відняти.

🦋«голограф веселкового поля» ж Ініо Асано став моїм першим розчаруванням у автора. загалом я не проти складних тем, жорстокості, насилля і всіх можливих тригерів на світі, але бляха, після цієї манги у мене виникло враження, що мене спеціально заплутали рваною оповіддю, купою флешбеків, сірою мораллю і тд, ще й нічим понятно не винагородили в кінці!!
багато хто пише, що її варто прочитати знову для кращого розуміння сюжету, але я після неї настільки недобра, що навіть це навряд змінить моє враження.

🕯️ жовтень, надіюсь, буде добрим до всіх нас.
мені особисто хочеться варити зупки, пекти булки і пити какао з маршмелоу, що я вперто і впевнено втілюю в життя.
і читати хочеться.
читати хочеться страшне, бо для мене осінь — це якраз найвайбовіший для цього час у році.

🥐