🎥 «Закрути Міссурі» (The Missouri Breaks), 1976 рік. Режисер Артур Пенн.

В ролях: Марлон Брандо, Джек Ніколсон, Кетлін Ллойд, Ренді Квейд.

Том Логан очолює банду конокрадів. У фермера з Монтани Девіда Брекстона є коні — і донька, — які варті того, щоб їх викрасти. Брекстон наймає сумнозвісного «регулятора» Лі Клейтона, щоб той вистежив і знищив крадіїв — одного за одним.

ВІДГУК ВІД ПІДПИСНИКА:

Archibald Dandy:

Що мені сподобалось... у першу, чергу, звісно, гра двох основних акторів, яка є, просто, безцінною... ну й сама атмосфера Дикого Заходу й сюжет дещо нагадують із леоневського «Одного разу, на Дикому Заході».
Моя думка така, що Артуру Пенну (а режисер він із заслужених свого часу) вдалося показати ту більш реалістичну, жорстоку та подекуди гротескну атмосферу Дикого Заходу... тому, це й на сьогодні вважається культовою класикою вестерну, незважаючи на бурчання «критиків».
Зараз такого кіно не вистачає...ніяк ті довбні не дадуть «зелене світло» другим костнерівським «Горизонтам»...він же ж, заради цього, пожертвував своєю роллю у «Єллоустоуні.

Кілька цікавих фактів:
Це був третій вестерн Артура Пенна після фільмів «Стрілець шульга» (The Left Handed Gun, 1958) та «Маленька велика людина» (1970).

Назва фільму відсилає до місця основних подій — суворого регіону на півночі центральної частини штату Монтана; тамтешню місцевість називають «breaks» (урвисті схили чи яри) через глибокі розрізи в ландшафті, утворені бурхливими потоками річки Міссурі.

В інтерв’ю журналу TIME, опублікованому 24 травня 1976 року, зазначалося, що Марлон Брандо «повністю змінив характер свого персонажа — мисливця за головами на ім’я Роберт Е. Лі Клейтон, — вигадавши смертоносну ручну зброю, що нагадувала водночас гарпун і булаву». Брандо казав: «Я завжди дивувався, чому за всю історію смертоносної зброї ніхто не винайшов саме таку. Вона мене зацікавила, бо я свого часу був майстром із метання ножів».

Гра Марлона Брандо в цьому фільмі здебільшого ґрунтувалася на імпровізації. Зрештою режисер Артур Пенн полишив спроби керувати ним і вирішив просто дозволити йому грати так, як той вважав за потрібне.

Згідно з початковими рекламними повідомленнями, Марлон Брандо настільки часто імпровізував, що довелося спеціально викликати стенографіста з Каліфорнії, аби записувати його вірші та спонтанні діалоги, що виникали просто під час зйомок.

Сценарист Томас Макгуейн був незадоволений кінцевим результатом фільму, тим, що його сценарій, на його думку, фактично слугував лише основою для імпровізації, а також тим, як стрічку сприйняли критики й публіка.

Другий сценарист Роберт Таун придумав фінальну сцену протистояння, яка допомогла вирішити сюжетні проблеми, спричинені імпровізаціями Марлона Брандо та змінами, внесеними до сценарію.

#TheMissouriBreaks #ArthurPenn #MarlonBrando #JackNicholson #KathleenLloyd #RandyQuaid #HarryDeanStanton