Чому перський цар Дарій III програв Александру Македонському, хоча мав значно більшу армію? Коли Александр вторгся до Перської імперії (334 рік до н. е.), Дарій спочатку застосував традиційну стратегію перських царів: фінансував противників Македонії в Греції, підтримував повстання проти македонського панування й намагався перерізати морські шляхи постачання загарбників. Раніше такі методи допомагали персам змушувати грецькі армії повертатися додому. Цього разу вони не спрацювали, оскільки Александр міцно контролював більшість грецьких держав. Тоді Дарій зібрав величезне військо й особисто очолив похід проти македонців. У битві біля Ісса (333 рік до н. е.) він спочатку обрав рівнину, де міг використати чисельну перевагу, але під час маневрів опинився в тісній місцевості, де його військо зазнало поразки.

Вирішальна битва відбулася біля Гавгамел (331 рік до н. е.), на території сучасного Іраку. Цього разу Дарій підготував відкриту рівнину, придатну для дій численної кінноти й бойових колісниць. Александр виманив частину перської кінноти з центру бойового порядку, після чого атакував утворений розрив на чолі своєї добірної кавалерії. Дарій втік, а його військо розпалося. Справа в тому, що македонські воїни роками служили разом, мали бойовий досвід і звикли до спільних маневрів, тоді як перське військо значною мірою збирали для окремих походів. Втечу Дарія античні автори зображували як боягузтво, хоча перські царі зазвичай берегли власне життя, оскільки від нього залежала стабільність держави. Після другої поразки Дарій намагався зібрати нове військо, однак його захопили й убили власні воєначальники.