На початку XIX століття кашемірова шаль стала у Франції символом багатства та високого суспільного становища. Її батьківщиною був індійський регіон Кашмір, де такі вироби століттями виготовляли з надзвичайно тонкого підшерстя гірських кіз. Шалі носили правителі та придворні імперії Великих Моголів, а виготовлення одного виробу зі складним орнаментом могло тривати від шести місяців до року. У Францію такі шалі надходили ще наприкінці XVIII століття, але мода на них поширилася після Єгипетського походу Наполеона Бонапарта (1798–1801). Особливо захоплювалася ними його дружина Жозефіна Богарне. З її подачі кашемірові шалі і стали частиною гардероба французької аристократії та заможної буржуазії. Їх дарували нареченим на весілля, а вміння красиво накинути шаль на плечі входило до світського етикету.

Попит на індійські шалі спонукав французьких промисловців налагодити власне виробництво. Спочатку вони намагалися завозити кашмірських кіз, розпускали імпортні шалі, щоб повторно використати пряжу, а згодом почали закуповувати сировину з Ірану. У 1812 році імператриця Марія-Луїза, друга дружина Наполеона, отримала дванадцять шалей французького виробництва. Від 1818 року французькі мануфактури почали використовувати верстати, які дозволяли механізувати створення складних візерунків. Фабричні вироби поступово зробили шалі доступними ширшому колу покупців.