З середини січня і по сей день я читаю квірчики.Почав звісно з легкого, навіть з гумором...але потім зі мною сталася Світельська зі своєю провиною, а тепер Пісня вовка. Не робіть так як я. Вже тиждень маю опухшу від сліз фізіаномію, бо читання видається скляним. Я немов огидна ненажерлива миша, яка давиться, але все одно хрумтить...Якщо чесно, я не можу знайти слів для відгуку.Книга мені сподобалася, не зважаючи на емоції які вона викликає в мене.До речі, торіе мені в клубі Авеін нарешті пояснили прикол що до хоахоа, я навіть переглянув вибірково першу частину цього хоа. Так от: Пісня вовка мені здається квірним варіком, а ще мені подобається шо тут немає слабких принцес і принців.🔹Бо я не віддав би свого вовка абикому.🔹Альфа настільки сильний, наскільки сильна його зграя.🔹Краще б я цього не чув від Картера. Мені потрібно вилити відбілювач на свій мозок. Кілька днів.🔹Я ніколи до цього не звикну, — пробурмотів Ріко. — Привіт, місіс Беннетт. Як приємно вас бачити. Ви гола. Знову.🔹Альфа не може вести за собою зграю, якщо у нього немає зграї, яка піде за ним.▫️Біла лишва на вікнах▫️надимала бульки🔻за що я затинався — посмішка, яка усмішка на початку здебільшого.Ще кілометри шкіри (с.489) і милі голої шкіри (с.543)#відгук #клюн #піснявовка