Вирішив поділитися передісторією написання оповідання Назву тебе також ангелом, що увійшло до восьмого номера NoName. Відкрив теку зі скрінами переписки й потонув у спогадах.Стоп. Нада все ж таки про оповідання. Колись, не в цьому житті, була людина в яку неможливо було не закохатися. Однієї ночі ми говорили за життя, і, як зазвичай буває у бесідах непомітно перейшли на роздуми про вчинки. Саме тоді він сказав:— Всередині кожної людини точиться боротьба, про яку ніхто не підозрює.А я відповів...— А знаєш, назву тебе ангелом, а себе дияволом, уявлю, що ми на даху й вийде непоганий сюжет. — Чому ангел я? — Мені так хочеться, — зізнався я, бо він завжди був для мене світлом. — Даш прочитати? Він називав мене письменником і так тепло всміхався, що я майже відчував як поступово зігрівається серце.І я написав... як два ангела, темний і світлий сидять на даху й спостерігають за смертним. Цей епізод тепер останній. І він його прочитав. Все інше я дописав вже після того як дізнався, що його більше немає. І я, як той Сарґатанас існував у цьому світі й не розумів нафіга я тут.Шостий рік вже.