Браття, це нарешті сталось! Я знайшов гномів! Якщо бути більш точним, то це гноми знайшли мене. Вони доволі хитра публіка, вміють ховатись і робити свою присутність геть невидимою. Хоч мені і здавалось, що я в якийсь момент зрозумів явні ознаки їхнього перебування, ці знання в сутності є одне велике ніщо, якщо гном не хоче щоби його знайшли. Приваблива коряга, чарівна атмосфера на галявині, напрочуд культурного виду пеньок - усі вони лишаться лише плодом вашої уяви, бо гном в потрібний момент просто не з'явиться. Так тисячі шукачів і втратили віру. Але я кажу вам, браття і сестри, не полишайте надій! На вашому шляху буде повно труднощів. Буде виникати багато питань, мовляв "а навіщо я взагалі починав цей шлях, як йому не видно кінця-краю?". Вгамуйте свій пил, любі друзі. Бо шлях вимірюється тим, що ми знайшли поки крокували ним, а не кінцевою точкою нашої дороги. Лише той хто не хоче знайти гномів, лише той хто справді нічого не прагне і не потребує, а лишень йде своєю дорогою через густі ліси - тому цей дрібний народ відкриється. Але в сутності своїй, браття і сестри, гноми аж ніяк не є дрібними. Це вимагає великої відваги - готувати на зиму припаси, захищатись від хижаків вп'ятеро більших за вас, і подружитись з такою непростою штукою як ліс. Гноми показали мені, що велике серце може ховатись навіть в найдрібніших істотах. І їхня тепла вечеря, затишна домівка і душевні застільні розмови мають в собі великий труд, непомітний допитливому окові сучасної людини. Ці добрі створіння роками йдуть кілька кроків, тоді як всі хто нас з вами оточує пролітають все своє життя за день. Сталось це коли я, виснажений і втомлений раптово відчув у лісі, що просто радий бути тут. Що не шукаю більше гномів для себе. Я житиму своє життя і без втягнення у нього чужого, тільки аби задовільнити власну потребу. Лишень коли гном перестав бути об'єктом пошуків, а став звичайним сусідом - майбутнім другом, тоді він мене і зустрів. Всі ці спогади розчиняться, немов ранкова роса на шляпці напрочуд незвичного гриба, з маленькими вікнами і димарем. Але сам для себе я назавжди знатиму, і з вами поділюсь:ЦЕ ДЕНЬ, КОЛИ ДМИТРО КОРЧИНСЬКИЙ ЗНАЙШОВ ГНОМІВ! Нехай весь світ знає і в момент забуде! Однак з мого життя, не зникнуть вони ніколи. Крокуючи осіннім лісом, усі спішать,А я не буду!