Елізабет Стоун зазначає, що через ШІ ми зараз перебуваємо у «фазі штормінгу» (storming phase), коли будь-хто може робити все: PM створюють код, дизайнери пишуть PRD, а інженери займаються продуктом. Це викликає відчуття втрати орієнтирів, але водночас формує нові вимоги до дизайнерів.

• Перехід від спеціалістів до «системних мислителів»: Дизайнерам потрібно навчитися роби́ти «один крок назад» (step out one click) від конкретної фічі, щоб зрозуміти ширший контекст бізнесу та проектувати універсальні системи й базові елементи, а не просто локальні інтерфейси.

• Дефіцит майстерності (Craft Excellence): Незважаючи на те, що ШІ може швидко дати 80% результату, справді якісний дизайн і креативність залишаються рідкісним дефіцитним ресурсом, який ШІ не може замінити.

• Зашивання дизайну в системи (Paved Paths): Щоб не промальовувати щоразу кожну дрібницю, дизайнерські стандарти, правила та обмеження мають бути закладені безпосередньо в системну інфраструктуру компанії, дозволяючи іншим створювати базові речі без втрати якості.

• Збереження дизайн-мислення для пріоритетів: Хоча ШІ дозволяє рухатися швидше, для найважливіших продуктів дизайн залишається вирішальним фактором, оскільки саме дизайнер гарантує цілісний і безшовний досвід користувача.

• Гнучкість та вміння переучуватися: Вузьким предметним фахівцям більше недостатньо просто володіти своїм специфічним інструментом — вони повинні постійно ставити під сумнів звичні методи та швидко освоювати нові технології.

https://www.youtube.com/watch?v=t0GiTyz4syY&list=WL&index=21&t=4085s

@voxelgrid