– Біженці?– Ми з Констахи. Нам би до Краматорська. – Зброя, заборонені речі? Що в багажнику?- У мене там речі... ну, наші. Ми що могли пакували. Скласти все швидко – все життя в багажник...– Вагітна?– Останній місяць. Нам швидше треба. Хочемо в Крамі на поїзд. Там Інтерсіті завтра, в обід, пів третьої... На Київ. – Іосіф...Блін, не бачу... – Йосип. Йосип я. Вона – Марія. Ось, в Дії гляньте, там прописку видно краще... – Бачу вже... Ох, бля... Чоловіче, куди ж ти поїдеш далі?! Медика! Док! Сюди, швидше, Док, бігом!... ... - Ну, ви й фартові.... Син у тебе. На, кури. Йосип.... Тебе, хоч, не на честь Сталіна назвали?! ... Господи, що за часи... На блок-посту родити... В хліві вже ліпше... Ну, ти, цей, не переживай. У нас Док, він шарить. В порядку твої...... – Бажаю здоров'я! Пацани, тут породіллю треба довезти. Їх троє. В Крам. Вас троє? Помістяться! Ну, ви ж не царі – малого з мамкою в кабіну, ви з папкою – в кузов....... - Чюєш, Док, а шо це так світить? Та нє, як на безпілотник – заяскраве. І висить постійно над нами... Як Зоря... Та яка, нафіг, Зоря, над Донбасом?! Певно, супутник... НАТО, певно, запустило.... ... – Док, так давай того "ланоса", що вагітну привіз, відіпхаємо. Це ж осел – не машина. Заглох – не заведеш... Вони ж поїхали, а нам тут грайся... Господи, на саме Різдво, то роди приймай, то машини тягай... Над териконом непорушно висіла яскрава Зоря. Вовка Пастушок докурив у жменю і розтоптав каблуком недопалок. Зоря була дуже дивною, але не викликала страху. Пастушок подумав, що непогано було б мати стінгер та вальнути, про всяк випадок, те яскраве світло над териконом... ...Розтелепана Навара несла на захід Немовля і Маму, і троє зі сходу, з-під Бахмута, дали їм свою фліску, фляжку і грілку. Навряд, чи на світі були щедріші царі... ...Дві тисячі двадцять п'ятий раз. Дві тисячі двадцять п'ятий раз, а у світі все так само – пастушки приймають Його першими, а царі обдаровують тричі. І тільки міняються іроди...____Текст – Володимир Шершень Бараняк.