✙ Мені похуй я Z VOлині ✙ | #ZТґ ✙ | Я все частіше згадую шлях який пройшов, людей яких на ньому зустрічав....

Я все частіше згадую шлях який пройшов, людей яких на ньому зустрічав. Листопад 23 рік, Ворзель, учєбка ТрО. Нас звезли з різних областей в основному добровольці-контрактники абсолютно різні люди, різного віку. Кидалося в очі що з Волинської, Рівненської і Одеської областей майже нікому не було 25 років, усі малалєтки, багато кому тільки, тільки 18 виповнилося. Були хлопці і дівчата, в кожного своя історія, свій життєвий досвід, студенти, хіпстери, наркомани, селюки, дворова гопота, хтось повернувся з закордону, хтось від проблем з законом утік, багато з нас були ідеалістами а інші взагалі не зрозуміло що тут робили. Через декілька днів нас відправили в Дніпропетровську область на полігон. У маршутці я познайомився з пацанами які неповнолітніми брали участь в бойових діях, а тепер після повноліття офіційно оформлялися в армії. По прибуттю, нас розподілили по взводам. Згадую зараз цих чудових людей зі свого взводу з якими я разом проходив підготовку, своїх товаришів - студента філософського факультету Масла який добре шарив за Гачімучі, фашика Фріца з яким у нас ідентичні підписки в телеграмі, Боровика який повернувся з Іспанії єбать, з яким можна було поговорити про все на світі, Француза з яким я досі служу в одному підрозділі та інших не менш цікавих людей, усі як я молоді, усі не побоюсь цього слова - ідеалісти. Таких рідко зустрічаєш в повсякденному житті, Цвіт Нації, тому і не дивно що війна витягнула в участь саме таких. Я згадую їх, а ще згадую побратимів по добробату. Згадую і тих чудових людей з інтернетної інтелігенції з ким я спілкувався в телеграмі до 22 року чиїх я не лише імен не знаю, але і нікнеймів їх не згадаю, з ким я дискутував і просто срався на політичні і інші гуманітарні теми. Я згадую усіх цих чудових людей з добробату, учєбки, мережі. Їх усіх хто довів вірність своїм переконанням участю в цій проклятій війні, поплатившись здоров'ям чи життям. Ти згадуєш їх, і просто серце кров'ю обливається, відчай, лють, ненависть, бо багато кого і з них немає в живих, поранені, покалічені, зламані морально, очі пусті, вже не горять. Війна забирає найкращих, калічить і знищує фізично, вбиває душу, а після пустота, всередині і зовні. Я згадую їх сидячи в підвалі з сигаретою, згадую що сам досі живий, цілий, з руками, з ногами, і що від мого ідеалізму нічого і не лишилось, проклинаю себе, не можу знайти собі місця і придумати як блядь закінчити цю розповідь. В якуж ми катастрофу попали.