Сучасний світ вразливий до техногенних катастроф, які він сам і породжує. Окупанти підірвали каховську ГЕС, чим викликали холодний піт не лише у вітчизняних аналітиків, але й міжнародної спільноти.Однак, що можна очікувати від індустріального суспільства? От і вкотре лунають звуки, які звітують про крах цих фальшивих цінностей. Бомбу сповільненої дії сьогоднішньої трагедії заклали ще в СРСР, тоді ми принесли великі жертви заради того, аби зробити свій внесок у цей загальний технологічний Вавилон, затопивши Великий Луг, аби побудувати Каховське Водосховище. А Великий Луг був не лише серйозною частиною тамтешньої біосфери, але й був нашою історичною пам'яткою, сакральним місцем для нашого козацького епосу.Домінік Веннер якось виразив думку, що індустріальне суспільство є кайданами для воїна, людини вільного духу. Проте, як бачимо, це не єдина жертва, і навіть рідна природа, історична пам'ять не є тією однією жертвою на вівтарі "світлого технічного майбутнього" – ритуали повторюються. Наслідками цього шляху зараз стали життя тисяч людей, тварин і автентичної біосфери.Спершу більшовики примусили нас молитись прогресу і світлому майбутньому, нині їх ідеологічні нащадки цим же й шантажують нас. Як показала історія, подібна імперативна віра в техніку є лиш міною уповільненної дії, яка в потрібний момент готова вибухнути. Проте й самі більшовики таке встигли у свій час проробити: побудувавши спершу Дніпрогес, вони згодом її ж підірвали у 1941, принісши у жертву десятки тисяч життів, аби притримати фланги, які вони здадуть за пару тижнів.