Памʼятаю, на початку карʼєри було популярне питання: «яким ви бачите себе через 10 років?» Важко пригадати всі відповіді які я давав, постійно їх міняв, але вони точно були розмитими. Більшість зводилась до карʼєри і родини. Точніше до ілюзорного, навіяного прикладом батьків (хочу як у них чи навпаки - точно не як у них), книгами, фільмами, авторитетами дитинства і підліткового часу, уявленням про це.Чи змінились пріоритети? Ну..помінялись місцями. Тепер родина і карʼєра)Єдине - ілюзії зникають, зникають авторитети, але зʼявляється унікальний свій і досвід близьких людей. Він набагато реалістичніше того, про який писав вище. Найцікавіше- коли твої досвід/патерни/звички розбиваються об сором. Сором який ти відчуваєш, якщо все за чим ти ховався виявилось не працюючим у дорослому житті)сором - дуже цікава емоція. і тут я не про самокатування/пригнічення/etc , а про момент, коли ти вперше дивишся на себе, на щось стале і з прийняттям, любовʼю до того себе прощаєшся. П.С закрутив так, що сам не до кінця розумію, що хотів сказати, але не видаляти ж це)