Мати емоційно незрілих батьків - це колив дитинстві тебе змушують бути дорослим,а в дорослому житті з тобою поводяться як з дитиною.І це не про «поганих» батьків.Це про контекст, у якому вони жили.Чому так відбувається:Більшість наших батьків самі росли без емоційної підтримки.Їх ніхто не вчив говорити про почуття, кордони, страхи, близькість.Вони жили в час, де головне було вижити, прогодувати сім’ю, втриматися.Психологія, терапія, робота з собою -цього просто не існувало або вважалося слабкістю.Тому в дитинстві вони робили нас «зручними дорослими»• не нити• не просити• не заважати• бути сильними• брати відповідальність раноА вже коли ми виросли -їм стало страшно нас «відпустити».Світ для них небезпечний.І вони почали контролювати, повчати, знецінювати вибір,говорити «я краще знаю».За цим не зла воля.За цим страх.Вони не «ламали» нас навмисноВони намагались убезпечити.Вони накривали нас своїми тривогами,бо по-іншому не вміли.Це не знімає відповідальності за біль, який ми відчували.Але дає розуміння.Чому важливо не застрягти в позиції жертвиСьогодні дуже популярно все списувати на батьків.Але коли людині просто кажуть:«У всьому винні батьки» -і не дають пояснення, що з цим робити далі,це не лікує.Це розхитує психіку ще більше.Бо людина залишається з образою,без опори і без дорослої позиції.Зрілість - це не виправдати.Зрілість - це побачити всю картину цілкомі взяти відповідальність за своє життя сьогодні.Прощення - не для нихЯкщо ваші батьки ще живі -пробачте їх.Але не для них.Їм це вже не потрібно.Це потрібно вам.Бо образа - це вантаж,який ви несете всередині себе,а не вони.Пробачити -це не сказати «все було ок».Це сказати собі:«Я більше не хочу жити з цим болем».Це точка, де закінчується дитинаі з’являється дорослий. Поділись з тим кому це полегшить завтрашній деньІ дайте реакцію - я стараюсь ці рєбуси рішать не тільки для себе а і для вас :)@vmelnykpavlo