Мати емоційно незрілих батьків - це колив дитинстві тебе змушують бути дорослим,а в дорослому житті з тобою поводяться як з дитиною. І це не про «поганих» батьків. Це про контекст, у якому вони жили.Чому так відбувається:

Більшість наших батьків самі росли без емоційної підтримки. Їх ніхто не вчив говорити про почуття, кордони, страхи, близькість. Вони жили в час, де головне було вижити, прогодувати сім’ю, втриматися. Психологія, терапія, робота з собою -цього просто не існувало або вважалося слабкістю. Тому в дитинстві вони робили нас «зручними дорослими»• не нити• не просити• не заважати• бути сильними• брати відповідальність раноА вже коли ми виросли -їм стало страшно нас «відпустити». Світ для них небезпечний. І вони почали контролювати, повчати, знецінювати вибір,говорити «я краще знаю». За цим не зла воля. За цим страх. Вони не «ламали» нас навмисноВони намагались убезпечити. Вони накривали нас своїми тривогами,бо по-іншому не вміли. Це не знімає відповідальності за біль, який ми відчували. Але дає розуміння. Чому важливо не застрягти в позиції жертвиСьогодні дуже популярно все списувати на батьків. Але коли людині просто кажуть:«У всьому винні батьки» -і не дають пояснення, що з цим робити далі,це не лікує. Це розхитує психіку ще більше. Бо людина залишається з образою,без опори і без дорослої позиції. Зрілість - це не виправдати. Зрілість - це побачити всю картину цілкомі взяти відповідальність за своє життя сьогодні. Прощення - не для нихЯкщо ваші батьки ще живі -пробачте їх. Але не для них. Їм це вже не потрібно. Це потрібно вам. Бо образа - це вантаж,який ви несете всередині себе,а не вони. Пробачити -це не сказати «все було ок». Це сказати собі:«Я більше не хочу жити з цим болем». Це точка, де закінчується дитинаі з’являється дорослий. Поділись з тим кому це полегшить завтрашній деньІ дайте реакцію - я стараюсь ці рєбуси рішать не тільки для себе а і для вас :)@vmelnykpavlo