У нас були об'єднані штаби на виборах 2004 року.

Була пізня осінь. Тепла осінь. Жовта київська осінь. Штаб на Подолі...

Ющенка отруїли. Ми думали, він помре.

Коли Ківалов проголосив перемогу Януковича, - я плакав... Я вже був доволі дорослим чоловіком, але сидів і плакав...

Від гніву, від безсилля, від втоми...

Підійшов Ющенко. - Не плач! - сказав Ющенко! - Ще поборемося!

Я поїхав до палацу "Україна", в ресторан "Маямі блюз", бо хотілося їсти. Фізіологічні потреби нікуди не діваються й у скрутні часи. До ресторану зайшов Славко Вакарчук.

- Шо воно, Слава?
- Все буде добре! - сказав Вакарчук...

Потім я поїхав на Майдан і раптом побачив там абсолютне, велике, неосяжне Море Людей... В помаранчевих куртках, в помаранчевих шаликах, в помаранчевих шапках... Людей було тисяч і тисяч... Тьми і тьми...

Люди прийшли бо мали Честь! Люди прийшли, бо мали Гідність!

Сталося те, в що я, як політтехнолог, ніколи не вірив. Сталося не активоване повстання Народу Волі й Свободи!

Прийшлося плакать вдруге...

Кучма дивився в вікно. "Надо вводіть войска" - сказав Янукович... - Мої солдати в мій народ не стрілятимуть, - відповів Кучма.

Юля поїхала на переговори з генералом Петруком.

- Ми з народом! - сказав генерал Петрук! Ми не стрілятимемо!

Україно, ти вмієш бути дуже красивою й великою!

Ні, не проїбали й не схибили. Не помилилися. Саме тоді ми повернули на праведний шлях, яким йдемо й досі. Важкий шлях, крутий шлях... Довгий шлях. Правильний шлях...

Я син народа, що вгору йде...

Все буде добре! Настане наш час!

З Днем незалежності!

Віталій Чепинога | Підписатися