В голові кожної дорослої людини є сила-силенна різних заборонних патернів, які деструктивно впливають на психіку. Один з таких - ходіння по калюжах. Дорослі люди по калюжах не ходять. Самі собі заборонили. По калюжах ходять собаки, діти і всякі безвідповідальні глупі птиці.Я не ходив по калюжах років сорок. Тому купівля резинових чобіт виявилася найвдалішим набутком сезону. Це кайф!Я літом ходив по калюжах, але то трохи нетойво. Літня калюжа легковажна і має зовсім інший вайб. Зимова, глибока, темна, холодна калюжа - це виклик. Це втілення твого персонального гріха. Вона більше табуйована і кармічна, а тому більш жадана і зваблива!Словом, моя порада: ходіть калюжами за можливості, воно помічне. Бо саме в калюжі віддзеркалюється небо.На моє переконання, людина живе доти, доки не позакриває свої дитячі мрії, забаганки й ґештальти. Або поки не знехтує ними. Тому дитячими мріями нехтувати не варто, якими б дурними та абсурдними вони вам зараз не видавалися. Хай будуть!Я ще в дитинстві хотів мати оті кігті, як у електрика, щоб лазить по стовпах і деревах. Але не знав, де їх взять. Та я й зараз не знаю... Але я з кігтями не поспішаю...Всьому своє врем'я...:-)Віталій Чепинога | Підписатися