Заєць-біляк Єфрєм стояв разом з зайчихою на ім’я Агнесс обабіч широкої асфальтної дороги і дивився як по ній їдуть машини…- Нащо вони ставлять “зимову резину” при такій зимі? Дебіли чи шо? – риторично запитав у пространства…- На себе подивись, придурок, - відповіла зай-френдессе…Єфрєм промовчав і тільки глянув на свою білу, але бруднувату шкурку… А потім на шкурку Агнесс, - також бруднувато-білу…- Чія ідея була мінять, а? – спитала Агнесс- Моя-моя…Хто ж знав-хто ж знав? - Це вообще-то - генетика, а не я, понімаєш? Традиції!- Ага генетика-херетика... Мендель, бля! - Нєт слов, просто, блін, - сказала зайчиха і сплюнула скрізь зуби в землю… В чому я тепер на Новий год піду?- В сірій? - предположив Єфрєм осторожно- Агнесса подивилася на нього з прєзрєнієм і зневагою, і нічого не сказала - також з прєзрєнія і зневаги...- “У лісі в лісі темному, де ходить хитрий лис” – розпочав Єфрєм з робкої попитки примирення…- Заткнись, - сказала Агнесс. Просто мовчи і всьо, - хорошо?...Єфрєм замовк, подивився в даль, і закурив…Пройшла вічність… Вічність непоніманія між животними, яке точно таке ж саме як і у людей…- Можемо зліпить снігову бабу, ги-ги!” - предложив Єфрєм для вихода із ситуації тлєющего конфлікта… Поняв, що шутка тупа і ізбита, але – вже сказано…- Хуябу, - мрачно відповіла зайчиха…#шедеври👉 Більше шедеврів Віталій Чепинога | Підписатися