Жовтень іде по землі у золотому вбранні,
Тихенько торкається листя в ранковім тумані.
Він сіє каштани, запалює глід у вогні
І тихо малює пейзажі дивовижно-мріяні.

Яке це диво — золото й бронза довкола,
Шелест дубів і прозорість високих небес,
Жовтень вкриває ковдрою теплі поля,
Даруючи спокій, затишок і море чудес.

Багряні клени спалахують у садах,
Птахи відлітають у вирій, лишаючи спів.
Є стільки краси в цих осінніх ясних днях,
У тихім тремтінні вечірніх м'яких кольорів.

Сьогодні свій день відзначають сміливі й міцні —
День Козацтва, Захисників і Захисниць ріднокраю.
Ті, хто тримає небо у грізні й тривожні дні,
Хто вірно і стійко святу свою службу тримає.

Ми знаємо біль і тривогу нинішніх днів,
Коли кожен ранок виборює право жити.
Та серед темряви, вибухів і димів
Україна продовжує вірити, жити й любити.

О Господи Всевишній, даруй нам омріяний мир,
Захисти кожну хату, дитину, воїна й матір.
Нехай осінній вітер розвіє ворожий вир,
А світло і правда знов будуть у нас панувати.

Боже, збережи нашу землю під золотом цих дібров,
Зігрій наші душі осіннім ласкавим променем.
Верни в кожну хату спокій, надію й любов,
І дай нашій рідній землі довгожданий промінь.

Жовтень цвіте, попри все, у своїй красі,
Він нагадує нам: після темряви буде світло.
Вмиються ранком у чистій прозорій росі
Дні, де запанує мирне, щасливе літо.
Автор: Петро Попов
@virsh_online