Приємно знати, що мене тримаютьМогутні руки вічного Творця. Вони ведуть, несуть, допомогають,Зі мною, знаю, будуть до кінця. Буває так, що різні перешкоди Збивають з курсу мій земний маршрут,Та Він сказав, що навіть бурні води В Його руках мій спокій не заллють. Я не сама. Самотньою не будуЯ ані дня, ні жодної хвилини. І це хіба, скажіть, не справжнє чудо -Що Бог так береже просту людину? Що Бог так любить грішника у світіІ шлях йому до неба відкриває. Що Він сказав: "Ви не чужі, а діти,І руки вас завжди Мої тримають". А руки ці пробиті на Голгофі. І на долонях - наші імена. І жодні бурі, жодні катастрофи Не змажуть ці священні письмена. Довіритись Творцеві - значить бутиСпокійним, як довкола буревії,І в хаосі мелодій різних чути Той голос тихий, що із неба віє. Довіритись Творцеві - значить знати,Що Він один безсилих потішає. І в серці, наче скарб небесний, матиНадію, що Господь не залишає. В Його руках - для духа відпочинок. У них є сила стомленим душею,І хто така оця проста людина,Що Бог Святий назвав її своєю? Не заслужити нам Христової любові,За золото спасіння не купити,За нього заплатив Спаситель кров'ю,А ми тепер - Його навічно діти. Приємно знати, що в руках ІсусаМоє життя, мій прихисток і сила. І лиш про це я Господу молюся,Щоб руку я Його не відпустилаІрина Пахомова @virsh_online