Вечеря...схилені серця,Що перед Господом в смиренні вже предстали...І спомин - як ішов Він до кінця Дорогою скорбот і муки, і печалі.Як одягали із терна вінець,Як бичували і в лице плювали...А перед ними бо був Сам Творець,Та не впізнали...Його не впізнали...І повели, як Агнця, повели.Невинного і чистого, як жертву.А Він же був Святого Бога Син.Йшов помирати, потім щоб воскреснуть.І кров, і біль, і муки на хресті...І більше всіх людей спотворений.І погляд люблячий...і " Отче, їм прости"...І не подав води тоді ніхто Йому.Та лиш плювки й зухвалий тільки сміх...Зійди з хреста, якщо Ти є Син Божий...А Він терпів, Він все за них терпів.Такого витерпіть ніхто, повік, не зможе.А перед тим, вечеря - хліб, вино.І учням Він Своїм вмиває ноги.І заповідь - хто хоче йти за Мною,Робіть і ви так до Мого приходу.І ділим чашу, й ломимо ми хліб,Роздумуючи про Його страждання.Ніщо не є святим так на землі,Як Його тіло і як Кров Святая.Нема без крові прощення гріхів.Без Його тіла, що за нас ламалось.З небес пішла на хрест сама Любов,Щоб людство, через смерть Його спасалось.Хай хліб і чаша будуть не обряд,А біль сердець скорботних в покаянні.А на устах: "Отець, за все, пробачВ чому ще так багато ми згрішаємо"Пробач нас, як розбійника простив.Пробач як тих, що одіж розділили.Ти також їх в Своїй крові обмив,Та не багато так пробачить їх просили.Без покаяння не обмиє кровІ в ранах Його зцілення немає.Нехай сповняє серце лиш любов,Тоді й сумління своє чисте маєм. Л. Шпак