Проснулось місто, і сонце поволіПроміння розсипало в ніжну блакить. Дорога… Стоять, мов сторожа, тополі. І листя, співаючи пісню, шумить. Дорогою тою любили ходитиВ село з Єрихону багато людей. Сюди для прожитку виходив проситиГрошей або хліба сліпий Вартимей. Ось вухо чутливе сліпого вловилоЧийсь голос: «Ісус Назарянин іде!»Все ближче і ближче, мов море шуміло… З Ісусом йшов натовп великий людей. В душі запалала враз віри надія:«Покличу, Він може… Я чув вже не раз… Почути хоч слово від Нього я мріяв,А нині настав той бажаний час». Зібравши всі сили й піднявши вверх руки,Він крикнув, а сльози з очей полились.— О Сину Давидів! Споглянь на каліку… Ісусе, помилуй, я вірю… спаси! Словами обурення, гніву, зневагиСварились на нього, щоб він замовчав. Та він не звертав на ті крики уваги,Хотілося бачить — й він знову кричав:— Ісус, Син Давидів, Мій любий Учитель! Споглянь на сліпого, Ти можеш спасти. Я буду служити Тобі, мій Спаситель! І хрест свій щоденно з терпінням нести… Сидить Вартимей при дорозі й сумує,Хотілось хоч слово почути Того,Котрий має силу. Невже Він не чує? Ісус зупинився: — Покличте Його! Скажіть, нехай прийде! Чого він так плаче? —Сліпий вловив слово з Ісусових вуст. Ось учні вже кличуть. «Як хочеться бачить!...»— Устань, тебе кличе Спаситель Ісус!— Що хочеш від Мене, о бідний каліко? Скажи і Я дам, все у владі Моїй. Підвівшись на ноги, заплакав він гірко:—Я бачити хочу, Учителю мій! Болючим до щему було кожне слово,Чимало зазнав у житті він біди. Ісус подивився і тихо промовив:— По вірі твоїй нехай буде! Іди!— О радість! Я бачу Ісуса і небо! Людей, все творіння; я щастя знайшов. Віднині вже гроші просити не треба… Сказав і услід за Ісусом пішов… Брати мої, сестри, всі друзі, сьогодніНе будьте байдужі до Спасових слів:Сьогодні ще кличе всіх ласка Господня,Щоб кожен, хто в темряві досі, — прозрів! О любий мій друже, прийди до Ісуса,Він очі відкриє, дасть радість, спокій. Скажи, як той бідний сліпий при дорозі:— Я бачити хочу, Спасителю мій! @virsh_online