Сліди на пилюціВона вимітала стареньку кімнату,Де босими ніжками біг її син. Ще вчора сміявся, хапав її руку,А нині лиш тиша й самотній струн дзвін. Маленькі сліди у пилюці лишались,Де він колись грався, де падав, вставав. Вона пам’ятала всі ночі безсонні,Як він, захворівши, тихенько вдихав. Він ріс, він мужнів, і серце ставалоВсе далі від дому, від лагідних слів.— Мамо, не треба цих ваших молитв,Я сам прокладу свою стежку в житті. І двері грюкнувши… Тиша зосталась. Лиш вітер гойдав незаправлене ліжко. Лиш сліди у пилюці — відбитки, минуле,І сльози, що капали вниз, мов росинка. А він утікав від її настанов,Як світ утікав від Голгофської жертви. Шукав він себе, але все губивсь,Як Петро у хвилях, ступивши без віри. Світ обіцяв йому щастя і волю,Та кинув, як всі, коли пада він вниз,І лиш у той день, коли серце розбилось,Він тихо згадав мами сльози колись. Вернувся… і бачить: знайомі пороги,І вітер все той же гойдає вікно. А мама стоїть і дверей не змикає,Як Христос, що чекає заблудле дитя. Він глянув униз… і побачив у пиліСвіжі сліди, що вели до порога. Сліди босоніж… Ті самі, як вчора,Та поруч із ними — і ще інші були.— Чиї вони, мамо? — спитав він, схилившись.— Це сліди Того, хто вів тебе сюди. Коли ти падав, коли був самотній,Коли втратив усе — Він йшов поруч біля тебе. І навіть тоді, коли ти відвернувся,Коли не шукав Його в темряві днів,Він не залишив, не зрадив, не кинув —Лише ніс на Своїх пробитих руках. Син став на коліна і гірко заплакав, молячись Богу, схилившись увесь. А мама лиш лагідно гладила руку. А десь у небесах, на престолі небес,Христос посміхнувся: простив я, здійснилось! Коли ти ідеш і здається, що сам,Згадай, Хто за тебе віддав своє життя. Хто рани прийняв, щоб ти міг вернутись,Хто кров’ю своєю змив гріх забуття. Він не залишив, не покинув нікого,Йде слідом у пилі, лишає свій знак. Лише простягни до Нього долоні І Він понесе тебе на руках. Надія 🍃 @virsh_online