А я навчилася крізь біль сміятись. Співать навчилась, крізь скорботи всі. Така нелегка моя путь здавалось,Та в труднощах навчалася терпіть. Терпіть, змирятись, довіряти Богу,І проти підступів боротись сатани. Не враз прийшла до мене перемога... В тім видні перемоги всі малі." Не до крові ви тут іще змагались..."Здавалось часто, що вже до крові... Від болю тіло і душа стискались,А серце все казало: "Ні, живи!"Живи, борись, Господь завжди є поруч. Для праці ще потрібна є Йому. Шукала в небесах все Його погляд... І все казала: "Не сама я тут"Так перемога вже за перемогою. Як тяжко, тільки - " О, Ісус!.. Ісус!"Душа у відповідь лише сміялась ворогу. Хвала лунала з немічних лиш вуст. І ворог залишався посоромленим." Господь мій сильний! Сильний захистить!"Коли бувала зовсім вся знеможена,Приходив Він завжди, щоб укріпить. Відходило все - біль, страждання, страхи... Переді мною тільки Сам Господь. Пробиті ноги і Голгофа, і розп'яття... Знов перед ворогом стояти сил дало."Хто Мою кров п'є, їсть хто Моє тіло,Живу Я в тім і той живе в Мені..."Так проголошую лиш сатані я сміло -" А я в Христі і Він живе в мені"А я навчилася крізь біль сміятись. Сміятись просто сатані в лице. Не буду вже з Христом я розлучатись. Я сильна є, бо я дитя Його! Л. Шпак