Ось на колінах я стою в мовчанні,
Підняти голову, мій Господи, не смію.
Знову стою в глибокім покаянні,
З Тобою я спілкуюсь зараз серцем.

І оглядають усю землю Твої очі,
А хто б то став в проломі все шукають?
Де ті, які приймають слово Боже,
Хто все, що Ти заповідав нам, пам'ятають.

І серце часто так за нас в тривозі,
Що ми не ті, які буть маємо у світі.
Не ті кличуть вперед путі-дороги,
Якими всі Апостоли ходили.

Я упаду до ніг Твоїх пробитих,
Що по землі багато так ходили.
Ти сповіщав, що Царство всім відкрите,
Ти ніс спасіння вбогим та безсилим.

Пробач, Господь, що молимось так мало,
Що до бід ближніх серцем охололи.
Любові нам завжди недоставало.
І істині навчать людей забули.

Злу дозволяємо ми панувати в світі ,
Хоч так багато можем поміняти.
Бо нам дано Тобою стільки сили,
Яку ніхто не може подолати.

Пробач нас, Боже, від гріхів очисти.
Очі відкрий у незнанні осліплим.
Самовпевненість, байдужість і невір'я
Омий водою Божих слів, що вічні.

А Ти зламай в нас бездіяльність, лінь,
Є сотні виправдань у нас для них.
Прошу Тебе, хрести нас у вогні,
Бо вже поразки ми терпіть втомились.

Дай сили підійматись коли впали.
Біда не в тому, коли ми упали.
Біда, коли ми вже втрачаєм сили,
Біда, коли вставати перестали.

Важливо не ослабнути в дорозі,
Іти вперед завжди не зупиняючись.
Не забуваючи ніколи про Голгофу,
Постійно зір до неї направляючи.

Простерті руки на хресті розп'яття.
Простерті руки, руки благодаті.
Скільки разів в падінні підіймали
Мене ті руки, що за нас роп'яли.

Л. Шпак