Голіят та Ізраїль - ворог в силі лякає.
І від вигляду його так злякався Ізраїль.
Але вийшов Давид в помазанні лиш Божім.
Хоч простий він на вид, та хоробро виходить.

Не ляка Голіят, він - як благословіння.
"В мою руку віддасть його Бог в ці хвилини"
І поклав він його на очах у народу.
І прославився Бог в Своїй силі Господній.

І Давида підняв Бог в величності й славі.
І царем Давид став, ім'я Бога прославив.
Посланий Голіят, наче благословіння,
Щоб Давида піднять на висоти Господні.

З того часу Бог став підіймати Давида,
Бо Він в серці побачив його Богові вірність.
Не злякався піти, одну пращу лиш взявши,
Народ Божий спасти, з них наругу щоб зняти.

Божих благословінь ми всі хочемо також,
Та стоять на путі увесь час Голіяти.
Чи виходимо ми до них в ім'я Господнє,
Чи в страху сидимо, як Ізраїль сьогодні?

Чи кажемо йому: ти лякаєш все силою,
Та Ісуса смерть тьму на хресті побідила.
А на нас бо завжди Боже є помазання -
Даний нам Дух Святий, він завжди поруч з нами.

Дасть відвагу іти, і дасть сили змагатись,
Щоби перемогти й ворога не боятись.
І підійме тоді Бог на Свої висоти,
Як живеш у Христі, якщо славиш Його ти.

Л. Шпак