Сліди криваві залишались на камінні,Ішла Любов вмирати на хресті. А поруч, на розп'яття, йшли розбійники -Любов ту, прирівняв цей світ до них. Та Кров, яку ногами всі топтали,Несла спасіння, прощення гріхів. Глибоки рани на тілі - зціляла,Та це прийняти хто з людей хотів? Про чудеса, про зцілення забули... Хто не забув...сліди той цілував... Не на видовище ішов - як розпинати будуть,В скорботі в серці шану віддавав. Любов...всі так хотіли щоб померла... Щоб далі жити у своїх гріхах. Щоб правді, назавжди, закрити двері,Щоби ніхто їм правди не казав. У всі віки Святу Кров топчуть люди,А вона капає і капає за них."Хто їсти тіло, кров хто пити буде,Буде в Мені, і Я буду у нім"Слова Ісуса до людей лунали,Та чи багато слово прийняли? Ту Божу обітницю відкидали,Бо дивним це було тоді для них. Та прийняли ті, хто Йому повірив. Перша вечеря...перше вино і хліб. Звершив вечерю з учнями своїми,Вона лишилася для нас повік. Що зараз є для нас та Кров Святая? Та чаша з чим є на нашім столі? Як кров? Що нам гріхи прощає,Чи просто лиш, як спомин у вині? Хто з вірою вино і хліб приймаєВ те слово, що Христос до всіх казав:"Хто Кров цю п'є, життя в собі той має..."Той воскресіння вже собі придбав. О, Кров Христа, така дорогоцінна! Лишає слід, яким потрібно йти. Ту кров так топчуть люди цього світу,Її цінуй життя своє все ти. Л. Шпак