Буває у житті здається - ось темрява. І звідки, раптом, випливає нарікання? Усе в житті стається вже не так... Все навкруги - нестерпно так, погано... Здоров'я, і погано все в сім'ї,Та і з дитинства все було погано. І все погане лише в розумі... Картини все сумні лише спливають. І на коліна, але спокою нема. І по щоках уже пів дня лиш сльози. І вмить, як блискавка, у твоїм розумі щось каже:Зупинись! Подумай про щось добре! А маєш ти одежу, їжу, дім. Сім'ю твою Господь оберігає. Багато так людей, у світі цім,Лиш мріють про такії блага. А головне - ти Боже є дитя,Маєш життя ти вічнеє на небі. Записана, навічно, в небесах. Щодня про це лиш пам'ятати треба. І в серці покаяння: Боже мій,Нащо даю знов ворогу я місце? Я нарікаю, пробач мені Благий! Я ж є Твоє дитя, Твоя невіста! І радість повертається вже знов,І Дух Святий так ніжно обіймає. А допоміг знов встояти Господь,І допомогу знову посилає. Як би мені дуже легко жилось,Хіба б я бачила, що у мені є нарікання? За труднощі я дякую, Господь. Я дякую, коли буває так погано. А не відкрилося б ніколи, мабуть, намВсе те, що в серці сховане глибоко. Коли б все було гладко в житті так. Те, що є в серці, видно не було б нам. Коли зненацька буря зашумитьІ в серці все твоїм перемішає,Тоді - то потаємні всі гріхи,Як сміття, зверху на воді спливають. Я дякую за все Тобі, Господь! Я дякую за прикрощі і біди. Без них над духом верх взяла би плотьІ не було б ніколи переміни. Перемога духа так важлива у житті,Бо тіло й кров не будуть в Царстві Божім. Спасеться лиш душа одна тоді,Яка очищена Ісуса тільки кров'ю. Л. Шпак