Море бушує, учні кричать...Човен вода заливає...В бурю такую хіба можна спать?Ісус тихо відпочиває.Учні черпають воду з човна.Звідки та буря взялася?Та хвиля за хвилею все накрива,Хто б тут хіба не злякався?Там, серед учнів, рибалки. ВониЗнають - із морем не жарти...Тому, дуже голосно стали тодіВсі до Іісуса кричати."Гинем, Учителю, невже ТобіБайдуже, що спиш спокійно?!Нас накривають всіх хвилі страшні.Скоро загинемо всі ми"Спав там Ісус, бо знав - Батько із Ним.Батькові очі пильнують.Він всю вселенную словом створив.Бурями теж Він керує.Сина спасать людство з неба послав,Невже Він в бурі загине?Учні злякались, Ісус тоді встав,Бурю страшну зупинив Він.Каже: "Чому полохливі такі?Де ваша віра поділась?Учні, лиш бачачи чуда такі,Низько Йому всі вклонились.В наше життя увірветься не разБуря із хвилями страшна.І кричимо, наче спить Бог десь наш.Того Він наче не бачить.Він нас знайшов і поставив на труд.Пильно за нами слідкує.Допоки потрібні Йому ми ще тут,Не страшна ніяка нам буря.Скаже: "затихни" й скінчиться вона.Море тебе не потопить.Хвиля нехай не лякає страшна.Ти в руках сильного Бога.В хвилях постійно є наші човни.Часом плисти дуже важко.Але, що в Божих руках завжди ми,Треба про це пам'ятати. Л. Шпак