Море бушує, учні кричать... Човен вода заливає... В бурю такую хіба можна спать? Ісус тихо відпочиває. Учні черпають воду з човна. Звідки та буря взялася? Та хвиля за хвилею все накрива,Хто б тут хіба не злякався? Там, серед учнів, рибалки. ВониЗнають - із морем не жарти... Тому, дуже голосно стали тодіВсі до Іісуса кричати."Гинем, Учителю, невже ТобіБайдуже, що спиш спокійно?! Нас накривають всіх хвилі страшні. Скоро загинемо всі ми"Спав там Ісус, бо знав - Батько із Ним. Батькові очі пильнують. Він всю вселенную словом створив. Бурями теж Він керує. Сина спасать людство з неба послав,Невже Він в бурі загине? Учні злякались, Ісус тоді встав,Бурю страшну зупинив Він. Каже: "Чому полохливі такі? Де ваша віра поділась? Учні, лиш бачачи чуда такі,Низько Йому всі вклонились. В наше життя увірветься не разБуря із хвилями страшна. І кричимо, наче спить Бог десь наш. Того Він наче не бачить. Він нас знайшов і поставив на труд. Пильно за нами слідкує. Допоки потрібні Йому ми ще тут,Не страшна ніяка нам буря. Скаже: "затихни" й скінчиться вона. Море тебе не потопить. Хвиля нехай не лякає страшна. Ти в руках сильного Бога. В хвилях постійно є наші човни. Часом плисти дуже важко. Але, що в Божих руках завжди ми,Треба про це пам'ятати. Л. Шпак