Глечик лежав розбитий край дороги.Там, на узбіччі, лежав в пилюці він.А по дорозі миготіли чиїсь ноги...В турботах люди все кудись ішли.Хтось пхнув ногою його чуть подалі,Щоб на дорозі він не заважав А хтось, з цікавості, чи може через жадність,Може згодиться...в руки свої брав.Та бачивши, що він зовсім розбитий,Назад відкинувши, вже швидко далі йшов.Ну що наллєш туди? Дірявий видно...І так лежав в пилюці глечик знов.Та ось задумливий йде перехожий.Глечик побачивши у руки його взяв.Ще зовсім не розбитий, ще хороший...І обережно так додому він забрав.Узяв і розмочив кусочок глини.Всі тріщини замазав нею він.Помив водою і наніс малюнок дивний.Обпалив в печі, щоби не був сирий.Ось буде глечик у мене прекрасний.Наллю в нього живої я води.В руках моїх тепер він буде часто.Я буду його дуже берегти.То був Господь, а хто ж іще так можеРозбитеє із праху підіймать?Дорогоцінне бачить Він й в низькому.Не дасть в пилі розбитому лежать.Господь і Бог! Я глечик той розбитий,Що Ти знайшов і рани всі зцілив.Зібрав і склеїв милістю великою.Святого Духа у мене налив.Як розказать любов мою й захопленняТвоєю милістю? Не зрозуміть це нам!Лиш вірою, що Ти Своє творінняІз пороху підняти можеш Сам. Л. Шпак