Глечик лежав розбитий край дороги. Там, на узбіччі, лежав в пилюці він. А по дорозі миготіли чиїсь ноги... В турботах люди все кудись ішли. Хтось пхнув ногою його чуть подалі,Щоб на дорозі він не заважав А хтось, з цікавості, чи може через жадність,Може згодиться...в руки свої брав. Та бачивши, що він зовсім розбитий,Назад відкинувши, вже швидко далі йшов. Ну що наллєш туди? Дірявий видно... І так лежав в пилюці глечик знов. Та ось задумливий йде перехожий. Глечик побачивши у руки його взяв. Ще зовсім не розбитий, ще хороший... І обережно так додому він забрав. Узяв і розмочив кусочок глини. Всі тріщини замазав нею він. Помив водою і наніс малюнок дивний. Обпалив в печі, щоби не був сирий. Ось буде глечик у мене прекрасний. Наллю в нього живої я води. В руках моїх тепер він буде часто. Я буду його дуже берегти. То був Господь, а хто ж іще так можеРозбитеє із праху підіймать? Дорогоцінне бачить Він й в низькому. Не дасть в пилі розбитому лежать. Господь і Бог! Я глечик той розбитий,Що Ти знайшов і рани всі зцілив. Зібрав і склеїв милістю великою. Святого Духа у мене налив. Як розказать любов мою й захопленняТвоєю милістю? Не зрозуміть це нам! Лиш вірою, що Ти Своє творінняІз пороху підняти можеш Сам. Л. Шпак