Віслюк до мами радісно прийшов. Мамусю, о як би ти тільки знала,Як мене в місті зустрічав народ,Коли мене Ісусу доручили! Кричали: Слава! Слава і хвала! Одежі навіть під ноги стелили. Раділа вся, навкруг мене, юрба,Коли ввійшли ми до Єрусалиму. Переді мною дорогу встелялиГілками, що з дерев усі зрізали. Та мама лиш сказала: почекай,Піди но сам на теє місце завтра. Другого дня пішов уже він сам. Як віслючок додому повернувся,Печальний був він дуже і нещасний... Тихо до мами зразу потягнувся. О, мамо, та цього не може бути! Мене ніхто там навіть не помітив. Я довго там по місту так ходив,Та так ніхто мене і не примітив. Коли ж побачили, що так я там ходжу,То геть із міста вже мене прогнали. А як тоді, коли сидів Ісус,Велику славу всі мені давали? Мати поглянула на нього ніжно так. Сказала: ти, синочку, хто без Бога? Без Господа ти, любий, лиш осля. Вся слава лиш Йому була готова. А чи не так сьогодні є у нас -Здається нам, що так нас величають... Духовними такими є не раз,Як порох є лиш вся духовність наша. А слава вся належить лиш Христу! Він через нас працює в цьому світі. І Він Один дає всю повноту Талантів наших, щоб Йому служили. І якщо славу приписав собі,Згадай, мій друже, в цім житті є хто ти? Якщо б Ісус не був би при тобі,Ти був би як осел той на дорозі. Л. Шпак