Я хотіла побачить Господь Твої очі,Та мої застиляє туман лиш із сліз.А вони то, звичайно, на небо є схожі,Мій єдиний у світі, прекрасний Христос.Що побачу у погляді тому з Голгофи?Там, за кожного біль, там є прощення в них.Там лиш слово: " не плач, за тебе тече кров тут...Я тобі відповім, тільки ти потерпи"Але сльози течуть по щоках не втихаючи,Серце погляд шукає Ісуса Христа.А в очах я своїх є маленька й слабкая,Як дитя, що хапає за руку Отця.І за руку Його хочу взяти я міцно,Щоби поруч іти, в очі все заглядать.Та навкруг миготять лиш знайомі обличчя,Погляд любий не можу ніяк відшукать."А блаженні всі ті, хто не бачить, а вірить..."І тримаючись вірою йду по житті.Іноді відкрива Бог небеснії двері,Щоб зв'язок я не втратила з Богом моїм.У важких самих рішеннях твердо стою я.Можу я помилятись - ніколи Бог мій.Що мій Бог допускає, ціль те свою має,Зпозуміть часом важко, та Бог вірний завжди.А обставини душать все з новою силою.Від невір'я ти серце лише бережи.Від емоцій земних ти його бережи лиш,Щоб на рішення всі не впливали вони.І на тіло ніколи своє не надійся,У людей ти підтримки собі не шукай."Міцність ваша уся у тиші і надії"Богу тихо довір всі проблеми свої. Л. Шпак