Я хотіла побачить Господь Твої очі,Та мої застиляє туман лиш із сліз. А вони то, звичайно, на небо є схожі,Мій єдиний у світі, прекрасний Христос. Що побачу у погляді тому з Голгофи? Там, за кожного біль, там є прощення в них. Там лиш слово: " не плач, за тебе тече кров тут... Я тобі відповім, тільки ти потерпи"Але сльози течуть по щоках не втихаючи,Серце погляд шукає Ісуса Христа. А в очах я своїх є маленька й слабкая,Як дитя, що хапає за руку Отця. І за руку Його хочу взяти я міцно,Щоби поруч іти, в очі все заглядать. Та навкруг миготять лиш знайомі обличчя,Погляд любий не можу ніяк відшукать."А блаженні всі ті, хто не бачить, а вірить..."І тримаючись вірою йду по житті. Іноді відкрива Бог небеснії двері,Щоб зв'язок я не втратила з Богом моїм. У важких самих рішеннях твердо стою я. Можу я помилятись - ніколи Бог мій. Що мій Бог допускає, ціль те свою має,Зпозуміть часом важко, та Бог вірний завжди. А обставини душать все з новою силою. Від невір'я ти серце лише бережи. Від емоцій земних ти його бережи лиш,Щоб на рішення всі не впливали вони. І на тіло ніколи своє не надійся,У людей ти підтримки собі не шукай."Міцність ваша уся у тиші і надії"Богу тихо довір всі проблеми свої. Л. Шпак