У цьому світі все ми звикли виміряти,У всіх на все буває своя міра. Можна багато, а чи мало знатиІ є велика і маленька віра. Та чим і як помірять можна гріх? Гріхів великих і маленьких не буває. В очах Господніх гріх є тільки гріх,Та і його все люди виміряють. Згрішив ти тільки трошечки, чуть - чуть... І каятися, може, і не треба. Та це - насіння зла, мій добрий друже,За кожен гріх, лиш нагорода смерть є. Малесеньке насіння, хай воноДля ока людського таке є непримітне. В очах Господніх, і воно є зло,На нім гріха диявола відмітка. Мене образили...і сльози на очах... Скоріше плакатися і жалітись Богу! Йому ж - в лице плювали, Він мовчав,Лише тихо сказав: "Прости їм, Отче"В обличчя мені плюнуть! Нізіщо. Умить образа, й ворогом став ближній! Така маленькая палючая оса... У ній гріха же зовсім і не видно. А бо у тім не маю я вини,Що хтось наніс мені образу словом. За що ж, Дух Божий, судиш Ти мене? Образа дуже дружна з нелюбов'ю. А в царство Боже лиш ввійде любов,Довготерпіння, прощення і милість. Увійти щоб в небо з церквою Його,Із серця всі образи, друже, викинь. Л. Шпак