В той час, коли страждає наша плоть,Здається, що вже сил немає просто... Ти кличеш тільки: " О, прийди, Господь! Дай все стерпіть, дай не розбитись, Боже..."В той час, Господь знаходить в тобі плід -Плід вірності, терпіння і довіри. В той час народжується парусток в тобі,Який зоветься просто - твоя віра. Хай ще слабенький, але буде виростать. Бо головне - глибоко є коріння. Від навіть проросте через асфальт,Що ворог вже поклав над серцем щільно. А над асфальтом - сонця світло є. Воно глибоко грунт твій зігріває. Зерно гірчичне є посіяне в тобі,Але з нього дерева виростають. Та час потрібний, треба поливатьІз слова Божого цілющою водою. Зійде воно, і буде виростатьІ немічних під листями сховає. І буде твоя віра, як граніт. Що вихована бурями, морозом. Вона тебе в негоду захистить,Як по воді, між бурь тоді підеш із нею разом. І визволення непомітно такПрийде до тебе, як чекать не будеш. І ворог посоромлений втіка... Господня ти і це побачать люди. Бо ти обмита кровію Христа. В кожній клітинці є твоїй її частинка. Духа Святого на землі ти храм. Він там твоя опора й захист вірний. Підтримає, зміцнить і проведе. І у тяжкі хвилини Він допоможе. Невір'я сили дасть перемогти,Коли його знов ворог нашепоче. Ми - діти Бога. Хіба ж може вжеДитя бути за Батька свого більше? Коли ми хочем Господу служить,Його дорогу ми пройти повинні. Л. Шпак