Є особисті Голгофа, Гефсиманія... Вони ж бо, є у кожного із нас. А просто, без уваги лиш бувають -Немов життя проходить просто так... А як молитви слізні і страждання,Як сили вже залишили зовсім? А це і є твоя та Гефсиманія - Ти, як Ісус, буваєш в боротьбі... Боролась лише плоть Його земная,А дух - спасіння багатьох передчував..."Хай буде, Отче Мій, воля Твоя лиш"-Тому ось, у стражданнях, Він сказав. А як в своїй ми скажем Гефсиманії,Коли в стражданнях кличем до Отця?"Хай воля лиш Твоя..."- чи тільки: "дай мені! Інакше болю не стерплю вже я..."А далі - у Христа була Голгофа. Він там страждав і мучився за всіх. А ми ідем з тобою на Голгофу,Щоб біль віддать Йому свою і гріх. А Він несе і терпить наші болі,Він їх і зараз на Себе бере. Для нас - спасіння, та страшна Голгофа. Шукаючи спасіння ми туди ідем. Бо там лише уся наша надія,Якою б тяжкою не бу́ла наша путь. Ми до Голгофи йдем крізь Гефсиманію,Від боротьби, в молитві, віддихнуть. В ногах Його всі склавши тягарі, щоразу Знаходимо ми мир і благодать. Бо на Голгофу Він пішов одного разу,Щоб наші біди на Себе узять. Хай наша путь застелена скорботами,Але Його слідами від цвяхівУсі Він наші рани виліковує,На нас тече олива та із них. Яка, є Кров Його Святая,Що по дорозі капала із ран. І цвяхи, на Голгофі там, вбивали -Він ними наші рани всі зціляв. Є особисті - Голгофа, Гефсиманія... Якими то буваємо на них? Як наш Господь, несем свої страждання,Чи все Христу ми спішимо віддати їх? Л. Шпак