А кажуть всі, що час лікує...Образи забуваються зовсім.А, з часом, і непрощення відійде,Коли"пробач" почувши, - був німим...Здається, що не гніваєшся зовсім,І все владнається...і з часом відійде...Бо кажуть: забудеться все ж часом,Образа ж, плід свій виростила вже.І плід той страшний дуже - це непрощення.Закралось в серце, лиш промовчали уста.І не лікується ніяким часом зовсім...Маєм пробачити, як Бог пробачив нам.Він не промовчав на хресті Голгофським,Коли сміялась там над Ним юрба...Він не змовчав, дивлячись на люд просто,"Прости їм, Отче" - тільки лиш сказав.Таке смирення лише є у Бога.Як цінне, дивовижне є воно!Смирення - плід глибокої покори,Тут на землі важлива так вона.А прощення, смирення й лагідність -Риси характеру Спасителя завжди.Від нас вони не сховані є часом,До нас і зараз виявляє їх.Коли ми просим прощення у Нього,Не каже: з часом Я пробачу все...Коли стаємо на коліна знову,Він каже: Я пробачив тобі вже.Чому ж то ми, вуста свої стуливши,У відповідь вже на чиєсь "пробач",З часом минеться - так усе чекаємо,Не кажучи: іди, пробачив я...Від Господа ми прощення чекаємоЗа скоєні нами усі гріхи.Що пройде, з часом, все ми не чекаємо,Без прощення у небо не ввійти.А з часом бо нічого не зникає,А все іде за нами по слідах.На суд лиш перед Господом повстанеВсе те, що не простили ворогам. Л. Шпак