Твої очі хотіла побачити, Боже,Та мої застиляє туман все із сліз. А вони ж бо, звичайно, на небо є схожі,Мій єдиний у світі, прекрасний Христос. Що у нім прочитаєш, в погляді із Голгофи? Там - за кожного біль, там - прощення у них. Там лиш слово: " не плач, за тебе тече кров тут... Потерпи трошки ще, Я тобі відповім"Тільки сльози течуть по щоках, не стихають. Серце погляд Ісуса шукає усе. А в очах я своїх невелика, слабка є,Як дитя, що за руку все Батька бере. Щоб міцніше за руку Його вже триматись,Щоби поруч іти, у очі споглядать. Навкруги все обличчя знайомі минають,Ніяк погляд Ісуса не можу впіймать."А блаженні є ті, що не бачать, а вірять..."По житті так іду все за віру держусь. Часом Бог відкриває небеснії двері,Щоб зв'язок я не втратила з Господом тут. У найбільшому рішенні твердо стою я. Можу я помилятись, ніколи - мій Бог. Що мій Бог допускає, ціль має свою лиш,Зрозуміть не стараюсь, завжди вірний Бог. А обставини часом тиснуть з новою силою,Від зневіри лише серце ти збережи. Від емоцій земних, ти його збережи лиш,І на рішення щоб не впливали вони. І на тіло своє не надійся ніколи. Між людьми ти підтримки собі не шукай."Сила ваша є лише у вірі й спокої"Всі проблеми свої Богу лише ввіряй. Л. Шпак