- Дозволь мені йти по воді?- Іди. І пішов до Христа. Навкруг, тільки хвилі самі... Й Петро вже тонути почав. А міг же Ісус наказать,Щоб буря затихла в ту мить. Петро щоб міг далі отакСпокійно іти по воді. Без віри, отак - без старань. Так міг би він легко пройти. Та вітру порив, й без змагань,Ось він у холодній воді. І тут : "Мій Господь, поможи!"Ісус йому руку подав. І далі уже не один,А з Господом він крокував. Ось так і йдемо по землі. Попереду бачим Христа. Та вітер могутній у млі -У грудях знов млісний той страх... І крик: "О, Господь, поможи! У цій я біді потону!"І поруч рука - "Тримайсь ти,Де віра, що Я піддержу?"І знову вже вітер затих,І сонце...і поряд Ісус. І ось уже легко іти. Так вірі в житті я учусь. Слабка, так слабка моя плоть,Як в бурю ти часто кричиш... А поруч, мій добрий Господь"Не бійся" - Він каже душі. Мій Боже, дай сили такої,Щоб погляда не відвести. Щоб в бурі лиш мать мені спокій. Небесною стать щоб мені. Щоби в ураган ще земний,Мені в бідах знов не тонуть. А твердо по хвилям пройти Ісусом прокладену путь. Л. Шпак