Поміж вітрів я відчуваю спокійІ мир, що моє серце наповняє.Таке може давати тільки Бог мій - Від бур Він мою душу захищає.Бо не залишиться у Господа могоБезсилим вже ніяке слово.Коли мій Бог сказав лише його,Завжди прийнять душа його готова.А Він до мене буде говорить Через псалом, через сестру і брата,І через слово мене докорить,Та тільки чи готова я прийняти?А правда - іноді вона болить...В Дусі Святім як совість пробуває,Не скажеш: не згрішила ні у чім,Сумління бо мене не докоряє...Коли совість є в Дусі Святім,Вона завжди лиш буде турбувати.Коли докору ти побачиш в чім,Вона навчить спокусу ту здолати.Лиш скажеш ти: очисти, мій Господь,Що лиш накажеш? Я - раба Господня...Дозрілою буть хочу, щоб ця плоть,В житті вже не приспала мою совість.Дорослою стаючи все ж,часто, як дитя,Так хочеться, щоб довго залишатись.У Тебе до дітей нема питань,Багато ще потрібно їх навчати...До нас у слові Своїм кажеш Ти:"Ви будьте немовлятами лиш в злому.А в Господі старайтеся рости,Старайтеся рости завжди духовно"Хай над землею все летять вітри,Стою завжди на Божім слові твердо.Бо мир і спокій в ньому тільки мій.А в світі - тільки гордість і неспокій. Л. Шпак