Не знаю себе, Господи, не знаю… Так, як Петро не хочу я вчинить. Впевненою в Тобі бути бажаю,Тобі життя все мрію присвятить. А вірності так часто не хватає. Здається, що є вірною усе ж. Та сумніви ось знов перемагають,І вірності не видно зовсім вже. Повинна знести всі плювки, удари… За мене бо все зносив мій Ісус. А часто лицемірство, як те жало,Як скорпіона на землі укус. Коли Христа мовчання так мене лякає,І ворони, кружляючи навкруг,Все сумніви у душу посилають,Не падай в дусі, Бог найкращий Друг. У Господа любові є без міри. Для неї неможливого нема. І навіть коли гасне наша віра,Бог вірним залишається до нас. Не знаю себе, Господи, не знаю... Т а хочу Тобі вірною так буть. Лише Тебе душа моя кохає,З Тобою буду в небесах я жить. Хочу дорогою іти, де краплі кровіХристос губив, страждаючи за мене. Не раз Його обнять хотілось ноги… Щоб, як дитину, пригорнув до Себе. Великою любов моя якою б не здавалась,Вона ніщо в порівняні є з тою,Що, на хресті там, за мене страждала. Що хрест тяжкий тут мій несе вже знову. Стражданнями Твоя вся сповнена дорога. Сльозами за мене окроплений Твій хрест. Я серце покладу до ніг Святого. Руками зраненими Ти його візьмеш. Я поруч ось стою біля розп’яття. Там – сила, там є прощення й любов. Там мій Господь прибитими рукамиХоче в обійми взяти землю всю. О, Господи Святий, такий прекрасний! Наскільки сильна є любов Твоя! Коли душу мою біди стискають,То обіймає ніжно так вона. Іду дорогою, де краплі крові… А по щоці усе біжить сльоза… Зустрілось серце там моє з любов’ю,Вона в мені звершає чудеса. Л. Шпак