я дуже чекаю на колетт! і зараз я вам розкажу, чому!Ім'я Колетт Ганна Улюра пов’язує з «інтимною революцією». Тож цілком закономірно, що авторка, описуючи частково власний досвід, виведе тілесне жінки, що старіє, у площину сексуальності в романі «Шері» (1920). Текст написаний в естетиці прекрасної епохи, яка тоді якраз минала. Зміну духу часу відчуває і головна героїня роману — 49-річна Лея. Її життя стрімко рухається в бік старіння, позаду в неї — заможне життя куртизанки та багаторічний роман із 24-річним юнаком Шері. Колетт буквально вперше в історії літератури дає можливість старій персонажці бути сексуально розкутою та визначати напрямок власного буття, що не зазнає особливих змін тоді, коли жінка усвідомлює, що починає старіти.Сама Колетт мала власну програму на радіо, де могла спілкуватися зі своїми слухачками та читачками. В одному з випусків вона відповідає слухачкам, що в листах скаржилися авторці на настання старості й питали поради щодо того, як пережити цей ганебний період життя, через який їм доводиться так страждати. Колетт натомість відповідає сміливо й життєствердно: «Страждати — це справді ознака чутливості. Але я думаю, що більш нагальні і приємні справи, ніж та незрівнянна трата часу, яку називають стражданням». Авторка визнає, що легко бути спокусницею у двадцять чи тридцять, але ціле завдання — спокусити зморшками чи волоссям, що більше не є таким сяйливим, як раніше. Важливо, що вона не заперечує ні фізіологічного, ні психологічного аспектів старіння, що часто призводять до значної фрустрації, проте старість для Колетт — це не завершення життя, а ще один його етап.Подібно мислить і її персонажка. Лея не дисоціюється і не заперечує свого старіння, але вона разом із тим репрезентує не просто суб’єктну жінку, вона сильніша за Шері. Він повинен їй підкорюватися і визнавати її владу. Очевидно, що змалювання такої динаміки стосунків сколихнуло суспільство і викликало різкі реакції, але роман став сенсацією, як і сама Лея, яка не намагалася втримати біля себе ні Шері (а це саме він розмірковує на початку тексту про старість своєї коханої), ні молодість. Очікуваним фіналом тут могла б бути трагічна розв’язка, проте сюжет працює на користь Леї: помирає не вона, а саме Шері, тобто жіноче старіння зрештою перемагає вікові стереотипи. Ба більше, сиквел «Кінець Шері» (1926) дослідники називають «історією зцілення», що змінює оптику на жіноче старіння в літературі.