Особисто для себе, до речі, я вирішила, що я більше не можу защихатися. І не можу доводити, що я "нормальна людина з бомбасу". Бо всі ці роки, а я говорю про всю війну, я думала, що це моя особиста маленька місія - показувати свій приклад. Доводити людям, які здають квартири, що люди з Луганська нормальні, проходити принизливі додаткові перевірки на роботі, терплячє ставитись до всіх обмежень через мою прописку (а їх було дрібних багато як не дивно). Я завжди намагалась розказувати свій шлях, досвід, свою позицію, розказувати про Майдан в Луганську і нашу боротьбу, але от я більше не можу. Все розумію, чесно, і все можу прийняти. Мене досі зупиняють сусідки, раптова жінка в потязі питає "а розкажіть, чому ви такі" і я буду готова розповідати. Але захищатися більше сил немає. Так все це заїбало. Найкращий, напевно, шлях - це ігнорувати байт на цю дискусію. Бо це посилює конфронтацію. Так що якщо ви думаєте, що люди зі сходу якісь не такі українці, винні у тому, що росія напала і оце все інше - нехай наші шляхи розійдуться.