Цейво, може, мене тут читають творчі невпевнені у собі підлітки. То я маю для вас меседж.Коли ви ще зростаєте і тільки встаєте на дорогу творчості, вам може здаватися, що ви дуже одинокий, що і світ взагалі, і однолітки/батьки зокрема, вас не розуміють. Що ваша творчість нікому не потрібна, що ви нездара, що є якісь небожителі, які виступають на сценах, виставляються в галереях, тусують на раутах з усякими сєлєбами, але вам до них зась. І якщо в цей момент у вас будуть опускатися руки і ви подумаєте, що шансів у вас не те щоб багацько, згадайте одну маленьку, не дуже суразну і дуже забиту дитину, яка теж все це про себе думала.Я оце прям зараз просто між миттям посуду і готуванням чаю репощу виступ Фолкулаки на мейні Файного міста, виступ Zwyntar на Atlas Weekend і лайкаю сторіз, де мене тегнули – там моя книга і наш з гуртом вініл. Я дивлюся на своїх друзів, з якими ми колись були абсолютно звичайними маленькими пиздюками – і бачу крутих бізнесменів, волонтерів, шоуменів, артистів, політиків і воєначальників. Ну типу так, не всі без виключення чогось досягли. Але я дивлюсь на себе і так думаю – навіть якщо у невпевненого у собі і доволі лінивого упиря типу мене вийшло якось реалізуватися, то будьте певні – робота над тим, що ви любите, рано чи пізно принесе вам результат, якщо ви в неї вірите і роками вдосконалюєтеся. Ну і якщо ви достатньо норм тип, щоб завести багато класних друзів (для цього вам треба просто не бути мудаком і душнілою). "Вірте в себе" банальна фраза, тож я скажу інакше – не кидайте себе, не зраджуйте себе, стійте на своїх мріях та переконаннях. Колись ви озирнетеся назад і подумаєте, що той маленький пиздюк зрадів би, коли дізнався, що всі його старання не були марними 🫂